Запрошуємо на відкриття виставок у Дніпропетровському художньому музеї та арт-центрі Я Галерея у Дніпропетровську!
Продовжуючи шукати форми для своїх думок, скульптор створює галерею людських постатей, кожна з яких є результатом тривалих роздумів над долею людини-творця. Не тієї Надлюдини, котрою марив Ніцше, і не тієї, що розв’язує питання «твар я чи право маю», на території сумнівних «республік». А тої, що будучи одночасно малою і величною, знаходиться у постійному русі самовдосконалення – аж до свого останнього подиху.
Фіксуючи мить людського буття у скульптурі, художник дослухається до дерева – найбільш близького людині матеріалу. Як жива істота, дереволюдина Малишка проходить усі етапи життя та, слідуючи за рукою майстра, втілюється у символах-обелісках. То велична й богоподібна, вона занурює погляд у небо, в пошуках відповіді на всі питання. То маленька й недосконала, вона схиляє голову в молитві чи задумі, розмірковуючи над днем прийдешнім.
Відчувати – замість бачити. Бути – замість існувати. Співпереживати – замість споглядати. Кожна з нових скульптур Малишка 2015 року підбиває підсумки кількарічних розмислів художника над шляхами розвитку людини, в тому числі в умовах суспільних протистоянь. «Наречена йде», та чи радісна вона? Чи це та сáма, ще Тичинівська?
Ступаючи на ще невідому нову сходинку розвитку, Малишко-художник поступається місцем Малишку-філософу, який відчуває потребу в якнайшвидшій реалізації свого духовного змісту. У глиняних символах митець закарбовує прадавні істини, що не підлягають жодним законам людського суспільства. Так начебто перекладає сакральні пам'ятки древніх мовою сучасного мистецтва. А тоді продовжує життя постаті-символу в дереві.
Однак, так само як міфічний бог, що створював людей з глини, а потім знищував їх, Малишко залишає за собою право зупинитися. Чи втілиться глина в дерево? Чи задум піде ще далі? Цього не знає навіть сам скульптор: «Для мене недостатньо самого лише дерева чи глини. Для мене найперший матеріал – це весь світ, і я в ньому. Вже потім все втілюється у матеріалі – до якого я маю такі ж пієтети як до своєї душі».У радянський період твори Малишка не експонувалися, бо виходили за рамки проголошуваного «соцреалізму». Вперше «незалежні» роботи автора були представлені у Львівському Національному музеї 1993 року, а потім – у міжнародних проектах у Німеччині, Угорщині та Австрії.
Співпраця з Я Галерея розпочалась кілька років тому з проекту «Паркан», представленого в рамках ГОГОЛЬFEST 2009. Ретроспективні виставки автора відбулись у 2011 році в Я Галерея у Дніпропетровську («Сцена I. Сцена II») та в Музеї Сучасного Мистецтва України («Сила людського духу: Скульптура, живопис»).
2012 року в рамках Великого скульптурного салону в Києві митець представив динамічну інсталяцію у проекті «Ти Тут Тепер». А також отримав Премію Першої Київської бієнале сучасного мистецтва у номінації Відкриття ARSENALE 2012.
Наступного року взяв участь у Всеукраїнській мистецькій виставці «ВЕЛИКЕ І ВЕЛИЧНЕ».
У 2014 році творчість Малишка вперше була презентована у Франції, долучившись до Міжнародного Фестивалю сучасного мистецтва FIAT, у Тулузькій галереї Espace Croix-Baragnon. Того ж року новий проект художника «До дерева» відкрився у Хмельницькому обласному художньому музеї.
Микола Малишко, ДЗЕРКАЛО, 2015, дерево |
Микола Малишко, ТОРС, 2013, дерево, фарба |
Микола Малишко, МОЛИТВА, 2013, глина |