Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Дніпро » Gorodской дозор
Вт, 16 липня 2024
22:15

GORODСКОЙ ДОЗОР

АНД РВ

Амур-Нижньодніпровський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області. Здійснює діяльність у сфері юстиції та правосуддя. Поштова та фактична адреса: вул. Енеїди (Бажова), 26, м. Дніпро, 49024, моб. тел. +38 (097) 726-86-74, електронна пошта: dn8_probation@ukr.net, офіційний вебсайт: https://www.probation.gov.ua.

Працівники органу пробації пройшли онлайн-курс на навчальній платформі Study.NAZK

05.07.2024 09:27

Психолог Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Едуард Абашія інформує про наступне. 04 липня 2024 року співробітники органу пробації Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області успішно пройшли онлайн-курс для публічних службовців на тему: «Зрозуміло про конфлікт інтересів», перевірили свої знання шляхом тестування та отримали сертифікати про закінчення курсу від Національного агентства з питань запобігання та виявлення корупції. Курс розроблений з 5 (п’яти) модулів.

На цьому курсі працівникам відділу було роз’яснено:
• що таке конфлікт інтересів і як запобігти його виникненню, що робити якщо конфлікт інтересів виник;
• яка передбачена відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів;
• про інші обмеження щодо запобігання корупції, яких потрібно дотримуватись під час виконання службових повноважень.

Цей курс може бути корисним:
• всім державним і публічним службовцям, а особливо тим, хто вперше призначений на посаду;
• уповноваженим особам з питань запобігання та виявлення корупції;
• особам, які бажають підвищити свою обізнаність стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів;
• пересічним громадянам, що прагнуть більше дізнатися про конфлікт інтересів.

Коментарі: 0 | Залишити коментар


День Конституції України – державне свято України

28.06.2024 08:30

Психолог Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Едуард Абашія інформує про наступне.
28 червня відзначають важливе свято - День Конституції України. Варто зазначити, що після розвалу СРСР стара Конституція використовувалася ще довго, нехай і зі значними змінами. У 1995 році другий Президент України Леонід Кучма і Верховна Рада на чолі з Олександром Морозом підписали Конституційний договір, який послужив прообразом основного закону.

Повноцінну версію Конституції сучасної України ухвалили тільки 1996 року, для цього навіть створили спеціальну комісію на чолі з нардепом Михайлом Сиротою - він став одним із "батьків-засновників" документа. Депутати кілька місяців сперечалися про те, якою ж має бути Конституція. Тільки між першим і другим читанням внесли близько шести тисяч поправок.

27 червня, під час 5 (п’ятої) сесії ІІ (другого) скликання, у Верховній Раді почали розглядати підсумковий проєкт нової Конституції. Обговорення тривали всю ніч і лише 28 червня о 9 год. 20 хв. парламентарії проголосували: 315 народних депутатів підтримали документ, 36 депутатів натиснули кнопку «Проти», 12 утримались, 30 депутатів не взяли участь у голосуванні.

Після ухвалення рішення спікер Олександр Мороз виголосив історичну фразу: "Є Конституція!". Слідом за цими словами в залі парламенту вперше зазвучав Гімн України, зазначений Конституцією, внесли також національний прапор. До речі, Україна остання з країн колишнього Радянського Союзу прийняла власну Конституцію.

Конституція є основним законом України, тобто, має вищу юридичну силу. Усі інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України та відповідно до неї. Ухвалення Конституції закріпило правові засади незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, демократичні цінності, фундаментальні права і свободи громадян. Створена в умовах протистояння лівих і правих партій, українська Конституція стала зразком компромісу між різними групами і сферами інтересів, - зазначив психолог відділу.

Коментарі: 0 | Залишити коментар


Виїзна робоча зустріч співробітника органу пробації з представником корейського товариства «АСАДАЛЬ»

26.06.2024 13:42

24 червня 2024 року психолог Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, викладач кафедри психології Дніпровського інституту ПрАТ ВНЗ «МАУП», правознавець, член Міжнародної асоціації психологів та консультантів із сексуальної освіти Едуард Абашія провів робочу виїзну зустріч з головою громадської організації «Корейське товариство «АСАДАЛЬ», керівником ТОВ «ОХОРОННО-ДЕТЕКТИВНЕ АГЕНТСТВО «ХВАРАНГ», приватним підприємцем, волонтером, благодійником Петром Паком. Захід був присвячений темі: «Створення служби пробації в Південній Кореї, шлях реформ та розвитку кримінальної юстиції. Розвиток пробації в Україні, аналіз та обговорення пропозицій».

Тривалий час Республіка Корея (або Південна Корея) була поліцейською державою (1961 р. – 1987 р.), але нині провідну роль відіграють загальносоціальні заходи впливу на злочинність. У системі впливу на злочинність у Республіці Корея широко затребуваний інститут пробації. Історія цього інституту в Південній Кореї бере свій початок у 1942 р., коли в країні було створено органи судового захисту. У сучасному вигляді пробація застосовується з 1 липня 1989 р., саме в цей день по всій країні було відкрито 12 офісів і шість філій служби пробації. Успіхи Південної Кореї у створенні системи пробації ставлять її в групу країн Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР), що займають лідируючі позиції в цій сфері. У 1953 р., після війни на Корейському півострові, Південну Корею було прийнято до ООН, ставши другою найбіднішою державою в цій організації. Не маючи особливих перспектив, країна почала наново опановувати демократичну політичну систему, підтримувати підприємництво, відновлювати всі свої інститути і до кінця XX ст. швидко та впевнено вийшла на перший рівень світової економіки. Цій дивовижній траєкторії сприяло, за умов дотримання власних історичних традицій, запозичення перспективних практик та інновацій у Заходу, насамперед у США, які зберігали величезний військовий, дипломатичний та економічний вплив. За роки, що минули після перемир’я, у Південній Кореї було проведено реорганізацію всієї системи державного управління, включно із системою кримінального правосуддя. Але служба пробації Південної Кореї була створена не за американським зразком. За основу було взято систему англійських і валлійських пробаційних служб, які добре зарекомендували себе. Систему пробації в Південній Кореї було створено в 1989 р., і її діяльність здійснюється під керівництвом Бюро політики запобігання злочинності (Crime Prevention Policy Bureau). До складу бюро входять шість відділів і понад 90 афілійованих організацій, покликаних вирішувати завдання системи пробації, умовно-дострокового звільнення і запобігання правопорушенням у країні. Історію системи пробації в Південній Кореї (Республіка Корея) можна поділити на чотири етапи, що тривали майже чотири десятиліття і включали значні системні зміни та формування нової етичної концепції роботи з правопорушниками.

На першому етапі (1980 – 1990-ті рр.) відбувалося впровадження національної системи пробації та її розвиток. У 1988 р. у Південній Кореї було ухвалено закон про пробацію, що став першим у своєму роді, а наступного року корейські служби пробації були представлені як офіційна гілка системи кримінального правосуддя. Спочатку служба пробації займалася головним чином супроводом тих осіб, кому було призначено покарання, не пов’язане з реальним позбавленням волі, і попереднім розслідуванням справ неповнолітніх правопорушників, а також була куратором відкриття 22 агентств пробації по всій країні. Через кілька років, у 1994 р., систему пробації було поширено на осіб, які вчинили злочини проти статевої недоторканності, а в 1995 р. було створено електронну систему управління умовно засудженими (MSPP), яка дає змогу стежити за правопорушниками. У 1997 р. систему пробації було поширено на дорослих правопорушників, а в 1998 р. - на правопорушників, які вчинили побутове насильство. Другий етап (2000-ті рр.) був пов’язаний із системною інституціоналізацією служби пробації. Різні структури, створені на першому етапі, були вдосконалені, а деякі впроваджені вперше. Посилилася боротьба зі злочинами на сексуальному ґрунті: у 2004 р. запроваджено умовне засудження злочинців, які займаються торгівлею людьми, а в 2005 р. створено першу в Південній Кореї "Школу Джон" для виправлення правопорушників, залучених до проституції. У 2008 р. запроваджуються система голосового контролю за дотриманням комендантської години, система електронного моніторингу (для осіб, які вчинили злочини на сексуальному ґрунті), а також особлива процедура розслідування до ухвалення вироку щодо дорослих правопорушників, які підпадають під дію закону про пробацію. Нарешті, у 2009 р. запроваджено покарання у вигляді громадських робіт за несплату штрафів. На третьому етапі (2010-ті рр.) основна увага приділялася обов’язковій реабілітації правопорушників, а також вибудовуванню системи управління у сфері кримінального правосуддя. У 2010 р. розширено систему електронного моніторингу для реєстрації та відстеження злочинців, які вчинили вбивства і злочини на сексуальному ґрунті. У 2011 р. запроваджено фармакотерапію для контролю поведінки злочинців, схильних до сексуального насильства, а також програму лікування для таких осіб. З метою запобігання рецидиву злочину у 2013 р. з’являється інститут обов’язкового нагляду за особами після відбуття покарання, цього ж року впроваджується Національна система сприяння громадським роботам. Крім того, у 2014 р. електронний моніторинг було поширено на осіб, які вчинили грабіж. Важлива структурна зміна відбулася у 2015 р., коли до складу Бюро політики запобігання злочинності (CPPB) при Міністерстві юстиції Південної Кореї включили «Відділ боротьби з особливими злочинами», що сприяло подальшій інституціоналізації служби пробації. Також було вдосконалено програми терапії для злочинців та систему електронного моніторингу. На четвертому етапі (з 2020-х рр. по теперішній час) у системі пробації відбулися лише деякі зміни. У 2020 р. «Відділ по роботі з особливими злочинами» було перейменовано на «Відділ електронного моніторингу». Одночасно з цим було додано систему "Електронного моніторингу під заставу", і тепер електронний моніторинг обов’язковий для всіх осіб, звільнених умовно-достроково.

Міністерство юстиції Південної Кореї називає свою службу пробації та умовно-дострокового звільнення "Центром кримінального правосуддя в XXI столітті". Бюро політики запобігання злочинності (CPPB) є основною організацією, що здійснює нагляд за службами пробації в Південній Кореї. До його завдань входить управління всіма видами діяльності, включно з пробацією, громадськими роботами, досудовим розслідуванням, електронним моніторингом, фармакологічним лікуванням осіб, схильних до скоєння злочинів проти статевої свободи особистості, і видачею направлень на відвідування програм лікування для злочинців, які звільнилися. Пробація (보호관찰/ 保護觀察, 집행유예/ 執行猶豫) у кримінальному праві Південної Кореї – це період нагляду за правопорушником, який суд призначає замість відбування строку у в’язниці. Сам термін "Пробація" (або "Пробація і нагляд") у вузькому розумінні слова розуміють як діяльність офіцера служби пробації з контролю за особою, яка відбуває випробувальний термін, з метою її ресоціалізації. У практичній площині пробація використовується в широкому значенні, з включенням у це поняття додаткових заходів: громадських робіт, відвідування лекцій, розслідування, що передує призначенню покарання, а також різноманітних освітніх програм, які реалізуються волонтерами – учасниками системи пробації. Загалом пробація включає в себе нагляд за умовно-достроково звільненими з місць позбавлення волі, а в деяких випадках також – умовне засудження або відтермінування виконання вироку. Пробація в Республіці Корея виконує дві основні функції: захист суспільства шляхом нагляду за правопорушником і допомога правопорушнику у веденні законослухняного способу життя. Закон про пробацію охоплює ці дві функції і не ігнорує жодної з них. Серед осіб, щодо яких застосовується пробація, неповнолітні посідають провідні позиції. Надзавданням пробації є взаємне "примирення" підлітка і суспільства, досягнення такого стану, коли неповнолітній не сприймає суспільство як чужорідне і вороже середовище, а суспільство не сприймає підлітка як соціально небезпечний елемент, не стигматизує його як злочинця. Серед дорослих правопорушників пробацію застосовують приблизно у 40 % випадків, решту 60 % становлять неповнолітні особи. Спочатку пробація, що характеризується як "м’яке (або поблажливе)" право, розвивалася на основі закону про неповнолітніх. При цьому головна увага приділялася нагляду за умовно засудженими, щоб захистити звичайних громадян і суспільство загалом. Однак зараз офіційна позиція щодо пробації така: по-перше, остання розглядається як допомога правопорушнику в соціальній реабілітації; по-друге, пробація не повинна схилятися до жорстких санкцій проти правопорушника з метою захисту суспільства. На думку експертів, жорстка пробація (представлена у вигляді нагляду (іспитового строку) після закінчення виконання покарання) часто виявляється небажаною і неефективною, в той час як основні надії покладаються на різноманітні програми соціальної реабілітації правопорушників, як це робиться у США. У ст. 1 Закону про пробацію визначається наступна мета: "Метою цього закону є навчання та допомога злочинцям, які потребують систематичної соціальної реабілітації, наприклад, пробації для правопорушників, які потребують систематичної взаємодії із суспільством, що виражається в умовному засудженні, громадських роботах, проходженні навчання та лікування, задля запобігання рецидивізму, здорової реабілітації правопорушників у суспільстві, сприяння добробуту людей та суспільства, захисту суспільства, ефективної діяльності з попередження злочинів". У ст. 2 (Співпраця громадян) закріплено положення про те, що "всі громадяни співпрацюють для досягнення цілей, передбачених статтею 1, відповідно до свого статусу і можливостей". За даними Міністерства юстиції Південної Кореї, пробаціонери розділяють правопорушників на три рівні залежно від їхньої оцінки за ризиком повторного рецидиву: правопорушники з високим рівнем ризику, із середнім і низьким рівнем ризику. Частота контактів співробітника служби пробації із правопорушником із групи високого ризику становить щонайменше чотири рази на місяць упродовж 90 днів із моменту встановлення рівня ризику, а за три місяці зустрічі із правопорушником мають проводитися двічі на місяць. Від умовно засуджених вимагається дотримання певних умов, як-от проживання в певному районі, наявність роботи, відмова від шкідливих звичок, що призводять до скоєння злочинів, а також дотримання вказівок з боку співробітників служби пробації. Кількість справ про пробацію у Південній Кореї становила 8 389 у 1989 р., різко зросла до 100 988 у 1997 р., а потім до 212 940 у 2019 р., тобто збільшилася більш ніж у 25 разів за 30 років. Чисельність співробітників служби пробації в 1989 р. становила 230 осіб, а на кінець 2019 р. - 1 592 особи. У середньому за кожним співробітником служби пробації закріплено 112 осіб, які перебувають на випробувальному терміні, проте навантаження на працівників пробації у містах вище. Сфера застосування пробації в Південній Кореї неухильно розширюється, її розглядають як ефективний засіб під час обговорення нових заходів кримінальної політики, що свідчить про високі очікування від цієї служби. Метою пробації є навчання, піклування та допомога злочинцям, які потребують систематичної адаптації в суспільстві, через ефективні заходи запобігання злочинам. Однак на сьогоднішній день потребують перегляду категорії, що використовуються в законодавстві про пробацію. Річ у тім, що в Південній Кореї існує дуалістична система кримінальних санкцій, однією з цілей яких є адаптація правопорушника в суспільстві, тобто пробація (пробаційний нагляд, іспитовий строк) може виступати і як окрема кримінальна санкція за окремими категоріями справ, і як система заходів з адаптації злочинця в суспільстві. З моменту становлення системи пробації волонтери також беруть участь у реабілітації засуджених, надаючи допомогу офіцерам служби пробації. Опитування членів волонтерських комітетів із запобігання злочинам, проведене Міністерством юстиції Південної Кореї, показало, що зазвичай волонтерами виступають громадяни віком від 30 років, 74 % волонтерів – це люди віком від 40 до 59 років, а 15,5 % - особи, старші за 60 років, 85 % з яких – чоловіки. Це свідчить про те, що волонтери в Південній Кореї значно старші за своїх підопічних. Більшість волонтерів (добровольців), задіяних у пробаційному нагляді, є представниками комерційного та корпоративного секторів економіки (тільки 1% із них належать до категорії "педагогів-пенсіонерів"). Під час відбору волонтерів у Міністерстві юстиції Південної Кореї враховують як фізичні якості (насамперед стан здоров’я), так і моральні. Після відбору волонтери проходять навчання, куди входить знання законодавчих норм, а також курси психотерапії.

Перспективним напрямом зниження рецидивної злочинності є духовна просвіта та залучення до релігійної діяльності. У Південній Кореї було створено першу в Азії приватну в’язницю, яку побудувала й експлуатувала церковна організація, що вже має десятирічний досвід роботи і демонструє значне зниження рецидивної злочинності. Попередній аналіз показує, що трирічний рівень рецидивізму (повторного ув’язнення) становить близько 10 % порівняно з приблизно 23 % в аналогічних корейських в’язницях. Тобто, віра та релігійний ритуал в азіатській культурі виконує компенсаторну функцію, виступаючи як засіб розв’язання практичних проблем повсякденного існування. Звідси можна зробити такий висновок: у практичних цілях запобігання злочинності необхідно сприяти відродженню кращих народних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань. Але найвидатніші результати пробаційної діяльності в Південній Кореї отримано у сфері електронного моніторингу (далі - ЕМ) пробаціонерів. Ідея про те, що ЕМ можна включити до реабілітаційних заходів як корисну форму контролю, була підтримана на ранньому етапі формування пробації, навіть якщо, здебільшого з причин політичної легітимності, він публічно характеризувався як "покарання". У Південній Кореї діє Закон про електронний моніторинг (Act on electronic monitoring), який було запроваджено у 2008 р. з метою розширення застосування іспитового строку без тримання під вартою, полегшення реабілітації злочинців та захисту населення від злочинів. Цей закон передбачає використання електронних пристроїв для відстеження місця розташування засуджених, включно з пристроями, що встановлюються в місці проживання засудженого, і браслетами на щиколотці. Система ЕМ у Південній Кореї призначена для посиленого нагляду за засудженими та ефективно знижує рецидив злочинів. ЕМ можна застосувати щодо чотирьох видів злочинів (злочини проти статевої свободи особистості, викрадення, убивство і пограбування) і трьох видів вироків - умовне засудження, нагляд після звільнення (після завершення тюремного ув’язнення) та умовно-дострокове звільнення.

Міністерство юстиції Південної Кореї заявляє, що корейська система ЕМ ефективно скорочує кількість повторних злочинів сексуального характеру порівняно з правопорушниками, які не перебували під електронним спостереженням. Офіційний рівень рецидиву в осіб, які вчинили злочини на сексуальному ґрунті, за даними корейського ЕМ, має стабільний показник (близько 2 %) протягом останніх десяти років. Важливим фактором для розвитку та вдосконалення системи пробації в Південній Кореї є співпраця з міжнародними організаціями. Південна Корея співпрацює з Азійським і Далекосхідним інститутом ООН із запобігання злочинності та поводження з правопорушниками (UNAFEI). Він є одним із мережевих інститутів Програми ООН із запобігання злочинності та кримінального правосуддя (PNI). Впроваджуючи інноваційні заходи та підвищуючи професіоналізм співробітників служби пробації, країни прагнуть знизити рівень рецидивної злочинності та створити більш безпечне й інклюзивне суспільство. Варто зазначити, що інститут пробації в Україні лише розвивається, а отже, досвід країн АТР, зокрема Південної Кореї, може бути перейнятий з метою вдосконалення механізму реінтеграції злочинців у суспільство, - зазначив представник корейського товариства Петро ПАК.

Отже, що ж таке система пробації та яким чином працює служба пробації в Південній Кореї? Пробація в Республіці Корея – це передова система кримінальної юстиції, покликана допомогти правопорушникам продовжити нормальне життя без ув’язнення та знизити рівень злочинності шляхом забезпечення дотримання ними умов пробації через нагляд з боку офіцерів пробації, а також виконання громадських робіт або заходів втручання. Пробація запобігає відриву правопорушників від їхніх домівок, робочих місць і суспільства, що спричиняється утриманням їх у в’язницях і центрах для неповнолітніх, що в свою чергу сприяє їм підтримувати стосунки з родинами, зменшити фінансові та психологічні труднощі, з якими стикаються правопорушники та члени їхніх родин. Ця система також запобігає правопорушенням з боку ув’язнених осіб, що пов’язано з перебуванням та кримінальним життям правопорушників у в’язниці, і допомагає правопорушникам швидко та стабільно повернутися у суспільство, таким чином ефективно виконуючи завдання зі зменшення рівня рецидивної злочинності. Пробація реалізується на базі місцевої громади. Тому волонтери та представники громадськості можуть брати участь у супроводі правопорушників. Співробітники служби пробації запобігають повторному вчиненню правопорушень, підтримуючи тісний контакт із суб’єктами пробації (засудженими), зокрема, зустрічаючись із ними та відвідуючи їхнє місце проживання так часто, як це необхідно, а також здійснюючи постійний моніторинг їхньої поведінки та оточуючого середовища. Вони сприяють успішному поверненню суб’єктів пробації у суспільство, надаючи їм допомогу в професійному навчанні, працевлаштуванні та поверненні до школи, а також фінансову підтримку. Особа, яка перебуває на випробувальному терміні, повинна дотримуватися наступних умов:
• проживати у визначеному місці та мати роботу;
• відмовитися від шкідливих звичок, що призводять до злочинів, робити добрі справи і не спілкуватися з людьми, які можуть скоїти злочин;
• дотримуватися вказівок та нагляду з боку офіцерів пробації;
• завчасно повідомляти офіцера пробації про зміну місця проживання або від’їзд на термін більше місяця.

Особливі умови пробації:
Суд, комісія з питань пробації та комісія з питань лікування і утримання під вартою можуть призначити особливі умови в індивідуальному порядку, враховуючи характер та обставини злочину.

Фармакологічне лікування сексуальних злочинців (набув чинності 24 липня 2011 року) спрямоване на сексуальних девіантів віком від 19 років, які вчинили злочин у виді сексуального насильства і визнані такими, що мають ризик повторного вчинення кримінального злочину. Таке лікування послаблює або нормалізує сексуальні функції на певний період часу за допомогою медикаментозного лікування та психологічної терапії для придушення ненормальних сексуальних потягів, нав’язливих думок або бажань. Під час лікування має проводитися пробація, щоб запобігти рецидивам та сприяти реабілітації правопорушників. Припис про лікування (набув чинності 2 грудня 2016 року). Суд може призначити лікування особі, яка вчинила злочин у стані алкогольного сп’яніння або внаслідок психічного розладу, і потребує амбулаторного лікування та має ризик вчинення нового злочину. Під час лікування має проводитися пробація.

Громадські роботи:
Громадські роботи призначаються або виконуються за рішенням суду для виконання неоплачуваної роботи на користь громади з метою спокути, відшкодування шкоди, покарання та реабілітації.

Як відпрацьовуються необхідні години?
Як правило, громадські роботи виконуються протягом звичайного робочого дня, хоча за певних обставин може бути дозволена робота на неповний робочий день або у вихідні дні.

Які види робіт можна виконувати?
• Робота на підтримку малозабезпечених сімей, ведення домашнього господарства, наприклад, прання білизни та одягу, прибирання житла, приготування їжі, купання, доставка товарів з ринку та магазинів, перукарські послуги тощо;
• Робота в громадських центрах соціального забезпечення, надання допомоги людям похилого віку, дітям та особам з інвалідністю;
• Робота над покращенням житлових умов для тих, хто живе в поганих умовах, ремонт будинків, фарбування, шпаклювання, обклеювання стін шпалерами, настилання підлог тощо;
• Робота для сільських громад: допомога у веденні сільського господарства, покращення навколишнього середовища в селах тощо;
• Ліквідація наслідків стихійних лих та відновлювальні роботи;
• Робота з місцевими громадами, екологічна робота, допомога у проведенні масових заходів тощо.

Суспільно корисні роботи за запитом людей:
Підхід до розподілу суспільно корисних робіт базується на потребах територіальної громади, при якому запити на послуги надходять безпосередньо від громадян, які потребують допомоги, а запитувані послуги надаються особами, які виконують суспільно корисні роботи.

Кандидати, які мають право на участь:
Будь-який кореєць (окремі особи, групи).

Як подати заявку?
Можливо подати онлайн-заявку через веб-сайт Бюро політики запобігання злочинності (www.cppb.go.kr), особисто або за номером телефону в 57 офісах пробації по всій країні (щонайменше за два тижні до бажаної дати надання послуг).

Території підтримки:
Підтримка місцевих громад, підтримка незахищених верств населення, покращення житлових умов, термінова допомога при стихійних лихах, підтримка соціальних закладів та інші сфери, що становлять суспільний інтерес.

Суспільно корисні роботи для неплатників штрафів:
Політика системи дозволяє правопорушникам, які не мають фінансової можливості сплатити штраф, повністю або частково виконувати суспільно корисні роботи як заміну сплаті штрафу.

Інтервенція:
Спеціальні заходи застосовуються за рішенням суду на рівні громад, яке зобов’язує правопорушників пройти освітні або лікувальні програми з метою зменшення криміногенних факторів та забезпечення мотивації до зміни поведінки/звичок. Програми спрямовані на зниження рівня рецидиву серед правопорушників, схильних до вчинення повторних злочинів, таких як зловживання наркотиками/алкоголем, порушення правил дорожнього руху, домашнє насильство, сексуальне насильство тощо.

В рамках здійснення пробації реалізуються наступні програми:
I – Навчальна програма з протидії порушенням правил дорожнього руху, включає:
- лікування алкоголізму для нетверезих водіїв;
- корекцію шкідливих звичок водіння;
- навчання правилам дорожнього руху і водіння;
- поглиблення розуміння наслідків і збитків, які можуть бути спричинені дорожньо-транспортними пригодами, спричиненими правопорушенням.
II – Програма для кривдників, винних у вчиненні домашнього насильства, включає:
- підвищення обізнаності про небезпеку домашнього насильства та відповідальність за нього;
- зміну хибних уявлень про домашнє насильство;
- оволодіння навичками профілактики та реагування на різні фактори, такі як гнів, стрес та вживання алкоголю, що спричиняють насильство.
III – Програма лікування для осіб, які вчинили сексуальне насильство (статеві злочини), включає:
- корекцію сексуальних когнітивних спотворень та девіантних сексуальних інтересів;
- покращення здатності співпереживати з потерпілими особами;
- розвиток навичок подолання труднощів та соціальної адаптації.
IV – Програма з лікування наркоманії (наркозалежності), включає:
- допомогу особі в усвідомленні фізичної, психічної та моральної шкоди від зловживання наркотиками;
- навчання з протистояння спокусі зловживання наркотиками;
- проведення заходів з подолання факторів, що спричиняють зловживання наркотиками.
V – Програма з ресоціалізації неповнолітніх, включає:
- вирішення проблемних ситуацій;
- розвиток емпатійних здібностей через рольові ігри;
- контроль гніву та імпульсів;
- сімейну терапію, арт-терапію.

Звіт про досудове розслідування до ухвалення вироку – це документ, підготовлений співробітником служби пробації на запит суду або прокурора, який містить інформацію про особисту та кримінальну історію правопорушника, його соціальне походження, обставини, що призвели до вчинення правопорушення, а також рівень ризику рецидиву, який правопорушник становить для суспільства. Мета звіту – допомогти суду або прокурору у визначенні відповідного покарання або рішення для правопорушника.

Які існують види звітів?
Досудова доповідь про розслідування (перевірку) до винесення вироку:
Запитується судом у кримінальній справі для оцінки застосовуваних покарань, а також факторів, які можуть вплинути на ухвалення додаткових рішень, таких як програми реабілітації або пробації.

Попереднє розслідування на вимогу прокурора:
Запитується на вимогу прокурора у справах про сексуальні злочини або тяжкі злочини, для визначення відповідності та необхідності нагляду за допомогою електронних пристроїв стеження або хімічної кастрації правопорушника.

Попереднє розслідування на запит суду:
Запитується судом у справах домашнього насильства або справах неповнолітніх для отримання необхідної інформації, що стосується визначення соціальних потреб та обмежень для кривдника, та винесення відповідного захисного припису.

Попереднє розслідування для прокурора:
Запитується прокурором перед подачею справи до суду для прийняття відповідного рішення щодо злочинів, пов’язаних з жорстоким поводженням з дітьми або вчинених неповнолітніми чи психічно хворими правопорушниками.

Перевірка соціального середовища:
Начальник слідчого ізолятора або виправної колонії для неповнолітніх направляє запит на проведення перевірки соціального оточення засудженого(ї) для прийняття рішення про призначення лікування, програми та дострокового звільнення.

Що включається до звіту?
Характер, психічний стан, мотив злочину, рід занять засудженого, умови життя, коло друзів, сім’я, стан відшкодування шкоди, ризик рецидиву злочину.

Як проводиться перевірка (розслідування)?
Співробітник пробації викликає правопорушника до служби пробації або відвідує місце, де він проживає, та проводить з ним бесіду, психологічне обстеження особи, а також інтерв’ю з потерпілим та пов’язаними з ним особами, такими як сім’я, друзі та співучасники злочину.

Комісія з питань пробації та умовно-дострокового звільнення:
Трибунальна установа з напівсудовими функціями, яка створюється і функціонує під керівництвом Міністра юстиції Південної Кореї для розгляду і прийняття рішень з питань, що стосуються пробації, таких як рішення про дострокове звільнення з колонії для неповнолітніх, запровадження електронного спостереження (браслету) за умовно-достроково звільненими особами, призупинення нагляду або електронного спостереження за умовно-достроково звільненими, а також скасування умовно-дострокового звільнення або призупинення нагляду за умовно-достроково звільненими особами. Комісія створена в шести великих містах: Сеулі, Пусані, Тегу, Кванджу, Теджоні та Сувоні.

Ця комісія приймає наступні рішення:
- Умовно-дострокове звільнення неповнолітніх правопорушників та його відкликання;
- Дострокове звільнення з центру утримання неповнолітніх та його скасування;
- Призупинення нагляду за суб’єктами пробації та його скасування;
- Припинення пробації та її скасування;
- Припинення безстрокового покарання умовно-достроково звільненого від відбування покарання;
- Виняткове звільнення від нагляду для повнолітніх умовно-достроково звільнених осіб;
- Електронний моніторинг умовно-достроково звільнених осіб;
- Призупинення електронного моніторингу, фармакологічного лікування осіб, які вчинили сексуальні злочини, та його скасування;
- Обстеження повнолітніх умовно-достроково звільнених осіб для здійснення нагляду за ними та доцільність застосування електронного моніторингу.

Організація:
Рада складається з дев’яти членів, включаючи голову, який призначається Міністром юстиції Республіки Корея з числа головних прокурорів Генеральної прокуратури Республіки Корея.

Реабілітація та підтримка правопорушників:
Кримінальна політика соціального захисту, спрямована на підвищення індивідуального та суспільного добробуту і безпеки шляхом сприяння здоровому поверненню звільнених ув’язнених осіб у суспільство та проведення заходів для ефективного запобігання рецидиву відповідно до Закону "Про пробацію" тощо.

Цільова аудиторія:
Особа, щодо якої винесено кримінальну постанову або постанову про захист, і якій необхідний захист для самозабезпечення та реабілітації.

Реалізація:
Підтримка через Корейське реабілітаційне агентство та вісім приватних корпорацій.

Забезпечення житлом та харчуванням:
Забезпечення житлом, харчуванням та одягом, підтримка у вигляді базових витрат на проживання, працевлаштування та життєва орієнтація, навчання з метою покращення комунікабельності для осіб, які не мають рідних та близьких на утриманні та підлягають реабілітаційному супроводу.

Професійне навчання:
Безпосереднє або замовлене навчання, щоб допомогти об’єктам реабілітаційного захисту, які потребують професійних навичок, отримати ліцензії та кваліфікацію, необхідну для працевлаштування, враховуючи їхні здібності та бажану кар’єру.

Підтримка у працевлаштуванні:
Складання індивідуальних планів працевлаштування, поетапна реалізація послуг, таких як розвиток професійних здібностей, працевлаштування та підтримка безперервної зайнятості, а також надання стабільної роботи за допомогою програми підтримки працевлаштування.

Підтримка у створенні бізнесу:
Фінансова підтримка для осіб, які підлягають реабілітаційному захисту та отримали відповідну ліцензію або мають досвід роботи в суміжних галузях і бажають заснувати бізнес з невеликим капіталом (до 50 млн. південнокорейських вон).

Житлова підтримка:
Надання оренди житла за низькими цінами особам, які мають утриманців та підлягають реабілітаційному супроводу, з метою сприяння у відновленні сімейних функцій (у співпраці з Міністерством землевпорядкування, інфраструктури і транспорту та Корейською земельною та житловою корпорацією, до 10 років).

Проект «Родинна надія»:
Надання комплексної підтримки сім’ї (сімейне консультування/табір, наставництво у вихованні дітей) сім’ям осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах та підпадають під реабілітаційний супровід, у вигляді сімейного консультування/табору.

Психологічне консультування та психотерапія:
Консультування фахівцями, наприклад, психологічне обстеження та індивідуальні консультації, щодо психологічних проблем, які виникають після звільнення з місць позбавлення волі.

Навчання для покращення комунікабельності:
Програма, що охоплює не тільки базову підготовку до повернення в суспільство, а й інформацію про різні адміністративні процедури, необхідні у повсякденному житті, освіту з питань зловживання наркотиками, поліпшення соціальної адаптації за допомогою садівництва та арт-терапії тощо.

Наставництво (менторство) та подальший супровід:
Співробітники служби пробації та члени комітету захисту проводять співбесіди, спілкуються та відвідують осіб, які перебувають під реабілітаційним захистом, з метою покращення їхнього сімейного, житлового та дружнього оточення, а також заохочення до практики доброчесності.

Невідкладна допомога:
Надання підтримки у вигляді оплати витрат на лікування, витрат на проживання в надзвичайних (екстрених) ситуаціях та невідкладної допомоги, щоб допомогти особам, які перебувають під реабілітаційним захистом і мають труднощі, такі як хвороба або безробіття, успішно вести соціальне життя.

Отже, беручи до уваги вищенаведене та проаналізувавши діюче законодавство України, слід зауважити, що адміністративне та кримінальне законодавство України чітко не визначає види громадських та суспільно корисних робіт, які правопорушники мають виконувати для відбування покарання, а лише зазначає, що види робіт визначаються відповідним органом місцевого самоврядування. Сьогодні, на жаль, органи місцевого самоврядування вкрай неефективно залучають суб’єктів пробації до виконання громадських, суспільно корисних робіт. Зазвичай, ці роботи відбуваються на території адміністрацій і проходять у вигляді прибирання території, виносу сміття тощо. Ефективність та користь від таких робіт мізерна, тому такий підхід до визначення видів робіт є застарілим і потребує кардинальних змін. Органи місцевого самоврядування повинні усвідомити, що суб’єкти пробації не є «рабами», головна мета цих робіт: надання засудженим особам можливості відчути свою значущість і відповідальність, свій внесок у розвиток територіальної громади, жителів міста та виправитися на краще. Громадські роботи мають допомагати суб’єктам пробації приносити користь людям і суспільству. Сьогодні слід впроваджувати в Україні досвід Південної Кореї та залучати суб’єктів пробації до робіт за безпосередніми заявками громадян і жителів країни. Допомога іншим з боку суб’єкта пробації – це особлива діяльність співпереживання, рефлексивного вислуховування, кооперації між двома індивідами, один з яких перебуває у скрутному становищі і потребує допомоги. У результаті їхньої взаємодії особистість, яка потребувала допомоги, стає більш благополучною, а суб’єкт пробації, що допомагає, - більш зрілим, відповідальним, повноцінно функціонуючим. Середовище спільної життєдіяльності суб’єктів набуває відкритості та виступає психологічним засобом розвитку особистості. Суб’єкт пробації вчиться справлятися з життєвими труднощами, виявляє доброту і співчуття, приймає іншу людину такою, якою вона є - і та вчиться ставитися до себе так само. Також окрему увагу під час зустрічі було приділено питанням застосування до суб’єктів пробації пробаційних програм. Були висловлені і обговорені пропозиції щодо розробки та введення додаткових пробаційних програм, а саме:
1) “Подолання педагогічної занедбаності” для суб’єктів пробації, які не вміють читати, писати, здійснювати прості арифметичні дії тощо;
2) “Сексуальна просвіта, основи сексології та сексопатології” для осіб, які скоїли кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;
3) “Протидія порушенням правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу за наявності несправностей” для осіб, що скоїли кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Крім того, було наголошено на важливості призначення за ухвалою суду амбулаторного лікування засудженим особам, які мають алкогольну чи наркотичну залежність (або скоїли злочин під дією психоактивних речовин) та парафілійні розлади. На жаль, поки що суди під час призначення пробаційних програм не враховують цих обставин та не приділяють цьому належної уваги, а це впливає на ефективність проходження пробаційної програми та її результати. Україна повинна орієнтуватись на досвід передових країн з питань реалізації пробації, таких як США, Південна Корея, Японія, країни Північної Європи тощо та використовувати найкращу та найефективнішу практику застосування пробації, - зазначив психолог відділу Едуард Абашія.

Коментарі: 0 | Залишити коментар


Усього 62. Попередня cторінка | Сторінка 2 з 21 | Наступна сторінка
Мій gorod.dp.ua:
copyright © gorod.dp.ua
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.

Про проект :: Реклама на сайті