Історія будинків

вул. Комсомольська, 52

Будинок міського товариства - Комсомольска 52

У 1901 р. ділянка була передана під розміщення Катеринославського комерційного училища. 19 квітня 1901 р. підрядник Х.І. Розенберг почав будівництво тимчасового навчального корпусу за проектом Д.С. Скоробогатова. Одноповерхова дерев'яна, обкладена цеглою, будівля була закінчена до 20 серпня, а 17 вересня в ній вже почалися заняття.

В 1902-1904 рр. будівля істотно розширюється. Завдяки директору училища Антону Синявському вона стає не тільки значним навчальним закладом, а й серйозним культурним центром міста. Крім училища тут перебували канцелярія Наукового товариства (1901-1905); музей ім. О.М. Поля (1902-1905); губернська вчена Архівна комісія (1903-1905). У 1904 р. училище домовляється з містом про виділення землі під будівництво нового навчального корпусу та 9 вересня 1905 р. звільняє зайняте приміщення.

В кінці 1905 р. тут працювали 1-е міське початкове жіноче училище ім. Риндовської і 5-е міське початкове жіноче училище ім. Жуковського, а дещо пізніше відкрилось 11-е міське початкове жіноче училище.
На 1915 р. в міському будинку на Продовженні Козачої вулиці (така дивна назва дійсно існувало в цей час) розміщувались 1, 6, 9 і 11 міські початкові жіночі вчилища. В цьому ж році комерційне училище, новий корпус якого був зайнятий під госпіталь, просило Міську Думу тимчасово повернути йому старий будинок, але отримало відмову через відсутність у міста вільних приміщень.

На початок 1920-х рр. тут вже працюють губернський відділ праці, губсоцстрахуправління та біржа праці. Деякий час скромна одноповерхова будівля навіть носило назву «Палац Праці».
Біля 1930 р., у зв'язку з розвитком індустріалізації, попит на працю настільки збільшився, що безробіття була визнано повністю ліквідованим, і Біржу праці закрили. У звільненому приміщенні знову розмістили навчальний заклад — Дніпропетровський автогенний технікум.

Генеральним планом міста 1933 р. площу облвиконкому передбачалось забудувати великими громадськими будівлями. Почати вирішили саме з ділянки «Палацу Праці» по вул. Комсомольській, 52. Замовниками виступили обласні сельхозтрести. На проект було оголошено місцевий конкурс, в якому взяли участь 1-а (арх. Самодрига, Юхілевіч, Фрідман, Попов) і 2-а (арх. Швецько-Вінецкій і Кащенко) майстерні Управління проектування та розвитку Дніпропетровська. Проект майстерні № 2 був визнаний занадто помпезним і нефункціональним. Проектом В.В. Самодриги передбачалось будівництво двох великих корпусів: адміністративного та житлового.

Житловий корпус повинен був мати 16 квартир і готель на 30 місць. Адміністративний — 90 кімнат для 3 трестів-замовників (зернотрест, молочно-м'ясний і свинарський), конференц-зал на 200 місць, малу аудиторію на 50 місць, радіовузол, бібліотеку, читальний зал, їдальню. Головний вхід в будівлю, розташований в курдонері фасаду, що виходить на площу облвиконкому, акцентувався фонтанами, чотириповерховою аркою і скульптурою. Арка, як і пілястри головного фасаду, повинна була отримати гранітне облицювання, а третій поверх прикраситись гігантськими барельєфами. Просторий вестибюль і центральну сходи передбачалось оздобити мармуром, бронзою й щедро прикрасити ліпленням. Вестибюль повинен був бути безпосередньо пов'язаний з величезною їдальні (по суті, рестораном), з великою літньою терасою, виходами у власний сад будинку і парадними сходами в парк ім. Хатаєвича (нині — Глоби). Над їдальнею розміщувався амфітеатр конференц-зали з власним двосвітним вестибюлем, який також мав величезний балкон з видом на парк. Загальна кубатура будівлі проектувалась в 24 440 м² при вартості в 1143870 крб. Доповнити комплекс повинна була колонада верхнього входу в парк і капітальні сходи. Будівництво вирішили розпочати з власне адміністративного корпусу, відклавши знесення старого училища, будівництво корпусу конференц-залу та житлового будинку на другу і третю черги. До початку 1936 р. встигли навіть вивести перші два поверхи нової будівлі. Але саме в цей час трести-замовники будівлі були закриті за непотрібністю, і першу чергу з великими труднощами завершили тільки в 1939 р. під розміщення обласного управління землевпорядкування та сівозміни. Природно, що про жодні граніти, мармури, скульптури, фонтани та барельєфи мова вже не йшла. Будівля взагалі було введена в експлуатацію без оздоблення головного фасаду.

При німцях будинок продовжував використовуватись за прямим призначенням. Тут розміщувалось сільгоспуправління, яке працювало точно так само, як і за радянської влади (колгоспи і вся система управління сільським господарством при німцях повністю зберігалась). Хіба що чиновників стало менше, що дозволило 24 жовтня 1941 р. відкрити в будівлі ще й обласне відділення Сільгоспбанку. Старий училищний корпус теж виявився необхідним. У 1942 р. в нього перевели зі згорілого будинку по проспекту Дніпрооблпотребсоюз.

Після звільнення міста продовжило роботу сільгоспуправління, почали - облтрест сільського будівництва і трест «Дніпроселелектро». У 1950-х рр. навіть нарешті виконали обробку фасадів будівлі, але ІІ та ІІІ черги так і не побудували. Старий училищний корпус був покинутий тільки після пожежі 1996 р. Потім його руїни горіли ще кілька разів, а в 2004 р. були знесені під будівництво житлового комплексу «Парковий».

У грудні 2009 р. в частині будівлі сталась пожежа, наслідки якої не ліквідовані до цих пір (липень 2012).