Свідчення злочинів гітлерівців та масових вбивств: на Дніпропетровщині запрацювала документальна виставка

«Голокост на Дніпропетровщині». Виставка із такою назвою запрацювала в обласному центрі. На ній представлені оригінали і копії архівних справ та газет 1941 – 1943 років. Кожен документ – свідчення військових злочинів гітлерівців, масових вбивств та утисків євреїв.

Трагічні сторінки історії підняли з архіву напередодні 81-их роковин Бабиного Яру.

Окуповували міста та катували людей. Так діяли гітлерівці у часи Другої світової війни. Тільки у Бабиному Яру на Київщині 29 та 30 вересня 1941 року вбили 34 тисячі євреїв. Місця масових розстрілів є й на Дніпропетровщині. Найбільше – в обласному центрі.

«У жовтні 1941 року місцевих євреїв зібрали біля Головунівермагу у центрі міста. У них відібрали речі. Колонами по 800-1000 людей під конвоєм направили до Транспортного інституту. І там, на території лісорозсадника, розстріляли майже 11 тисяч євреїв. Вбитих і поранених скидали до яру з двадцятиметрової висоти», – розказала начальниця відділу інформації та використання документів Державного архіву Дніпропетровської області Нонна Юзбашева.

Володимир Усенко детально вивчив план їх поховань. Роками він займався пошуковими роботами. Повз цієї історії пройти не зміг.

«Об’їздив всі місця розстрілів, зафотографував. Зробив свою невеличку базу даних. Стараюся донести до людей цю інформацію», – поділився голова комітету з питань охорони пам’яток та пошукової роботи при Дніпропетровській обласній раді ветеранів Володимир Усенко.

Після жовтневого розстрілу євреїв гітлерівці продовжили катування. У листопаді 1941-го у Дніпрі залишалося 702 представники цієї національності. Вже згодом не було жодного.

«Утиски євреїв були у всьому. Ось, наприклад, документ про перереєстрацію пенсіонерів. Всіх, окрім євреїв. У іншому йдеться про заборону приймати єврейський дітей до дитячого садка. Комендантська година для них була на три години довша», – продемонструвала Нонна Юзбашева вирізки з газет тих часів.

Серед архівних документів й лист міської управи до начальника поліції. У ньому – про долю дев’яти єврейських жінок та восьми дітей. На аркуші, що зберігся, чітко видніється резолюція.

«Вони перебували у будинку для людей з інвалідністю на території Тихвінського монастиря. На документі резолюція – негайно виселити людей «жидівської раси». Це стосується і дітей», – розповіла Нонна Юзбашева.

Представлені на виставці й фото ексгумації с місць масових поховань. Вони надто перегукуються зі страшними кадрами вже сучасної історії України.

«Це нагадує те, що ми бачили у Бородянці, Гостомелі, Бучі, Ізюмі, – ділиться голова первинної ветеранської організації Людмила Боброва. – У світлі теперішнього часу нам конче необхідно пам’ятати цю історію. Ми маємо більше знати про свою країну. Це дуже важливо для нас».