Люди Дніпра: «Принц з Антильских островів» Олександр Бродський

7 червня виповнюється 130 років з дня народження відомого вченого, який був учнем видатного хіміка та дослідника Льва Писаржевського.

Олександр Бродський став продовжувачем справи свого вчителя та зробив вагомий внесок у розвиток науки у нашому місті.

А у молоді роки Олександра Бродського називали… «Принцем с Антильских островів». Чому саме і як склалась доля відомого вченого взагалі, розповіли у Музеї історії УДХТУ:

«О.І.Бродський народився (7)19 червня 1895 р. в Катеринославі (нині Дніпро) в родині інженера.

В 1913 р. він закінчив реальне училище і наслідуючи батька, який закінчив гірничий інститут, вступив до цього інституту на металургійний факультет.

В 1916 р. батько О.І.Бродського виїхав з археологічною експедицією закордон і після революції більше в країну не повернувся. Пізніше до нього приєдналась родина, але Олександр Ілліч відмовився від'їзжати. Він уже тоді, будучи зовсім молодою людиною, бачив великі перспективи своєї наукової роботи.

Він залишився сам без засобів до існування, був студентом гірничого інституту і слухав усі курси лекцій з хімії в Катеринославському університеті.

Саме в цей час в 1913 р. в Катеринослав приїхав Л.В.Писаржевський, відомий вчений-хімік, випускник Новоросійського університету (Одеського), професор Київського Політехнічного інституту.

Уже в ранні студентські роки Л.В.Писаржевський запримітив талановитого дуже допитливого студента і запросив його і ще декількох дівчат працювати на своїй кафедрі.

Дівчата зразу ж підмітили, як і годиться дівчатам, що юнак дуже вродливий і назвали його «юним принцем з Антильских островів» і ця назва надовго за ним залишилася, а коли пізніше він став професором одночасно трьох вишів, то вся жіноча половина студентів закохалася в молодого дуже вродливого професора.

І була жартівлива пісенька:

Эх, яблочко, куда катишься
Ой, мамочка, замуж хочется
Не за Ленина, не за Троцкого,
За профессора Сашу Бродского.

Уже в ранній молодості у нього була надзвичайна працездатність, цілеспрямованість і величезний потяг до наукової творчості. В 1916-1917 рр. О.І.Бродський виконував дослідження пероксидів в його університетській лабораторії в Петербурзі, одночасно працював лаборантом дослідного заводу хімічного комітету Головного артилерійського управління в Петербурзі. Ця робота теж дала йому великий досвід, а крім того треба було ще якось заробляти на життя.

В 1918-1920 рр. О.І.Бродський повернувся в Катеринослав, закінчив гірничий інститут, і студіював хімічні дисципліни в університеті. Одночасно працював, за рекомендацією Л.В.Писаржевського хіміком Державної хімічної лабораторії виробництва дефіцитних хімічних та лікарських препаратів, якою керував видатний учений-хімік, академік АН СРСР професор Д.П.Коновалов. В 1926 р. Олександр Ілліч успішно захистив докторську дисертацію. Це була перша дисертація захищена представником Дніпропетровської хімічної школи, як тоді казали «птенцом гнезда Писаржевского». В 1927 р. він опублікував перший варіант підручника «фізична хімія» в одному томі.

В тому ж 1927 р. кафедру електронної хімії (тепер вона вже називалась кафедрою фізичної хімії) рішенням Раднаркому СРСР було перетворено на Український науково-дослідний інститут фізичної хімії Наркомату освіти УРСР. Інститут був створений за ініціативою двох професорів Л.В.Писаржевського і О.І.Бродського. На момент заснування нового інституту О.І.Бродський працював з Л.В.Писаржевським більше 10 років.

Доброзичливий, лагідний, шляхетний, він був красенем в молодості, «принц з Антильських островів» - як його прозвали оточуючі. І таким залишився до кінця життя. З віком обличчя ставало більш інтелігентним, одухотвореним».

Ілюстрації зі сторінки Музею історії УДХТУ