160 років тому було засновано Свято-Тихвінський монастир Дніпра

На Дніпропетровщині діють близько 10 монастирів, але у обласному центрі – лише два.

Що цікаво, оба ці монастиря – жіночі.

Це – освячений у 2020 році Свято-Благовіщенський жіночий монастир ПЦУ.

А також Свято-Тихвінський жіночий монастир, який було засновано 160 років тому. Він діє і у наш час та розташований на вулиці Надії Олексієнко (колишня Чичеріна), 171.

Тоді тут була дика місцевість

Втім, за часів заснування монастиря звідси до межі міста Катеринослав було далеко. Це була майже дика місцевість з густими заростями дерев та чагарників. Саме до таких місць і бажали переселитись монахи та монахині.

Цікаво, що ініціаторами створення жіночої обителі були… чоловіки.

Думка про монастир поблизу Катеринослава належала селянам Юхиму Шапошникову і Федору Габаненко: у 1864 році вони придбали у Верхньодніпровському повіті 201 десятину землі з господарськими спорудами і звернулися до єпископа з проханням влаштувати тут громаду.

Прохання на ім'я єпископа Катеринославського та Таганрозького Леоніда (Зарецького) вони подали 31 жовтня того року. Клопіт йшов довго, а тим часом кілька катеринославських громадян запропонували для обителі заміську лісову дачу в 91 десятину під самим містом. 5 листопада 1865 єпархіальне начальство видало постанову про відкриття жіночої громади на пожертвуваній землі, а у вересні 1866 року відкриття громади затвердив імператор за доповіддю обер-прокурора Святішого Синоду.

Чому монастир став саме Тихвінським?

Що сталося далі, розповідає опис, який наводить єпархіальне видання. Черниця Браїлівського монастиря Феоніла (Єфремова), прямуючи через Київ, взяла благословення у старця Феофіла, і той сказав, що житиме вона не в Одесі, а на півдорозі до Браїлова, в обителі, яка стане наділом Богородиці.

Дорогою захворіла її семирічна племінниця, і Феоніла зупинилася в Катеринославі, а її чернече життя привернула увагу місцевих купців, які й задумали влаштувати в місті дівочий монастир.

Коли постало питання, якому образу присвятити обитель, єпископ Платон благословив триденний пост з молебнем; до кінця посту Марії Гусєвої уві сні представилася невідома обитель і в ній образ Богородиці, перед яким ченці оспівували «Радій, Владичице, милостива про нас перед Богом заступниця», а неземний голос зупинив її словами: «У такий спосіб хочу перебувати на місці заснування обителі». За її описом довго шукали цей образ і дізналися, що він у місті Тихвіні; посланці, купець Сергій Рибаков, Марія Гусєва і черниця Феоніла, застали в Тихвінському монастирі ту саму картину, яку Марія бачила уві сні.

Період розквіту

Постановою уряду за № 132, що вийшла 28 січня — 14 лютого 1877 року, Тихвінська жіноча громада Катеринославської єпархії перейменована на Тихвінський жіночий гуртожильний монастир. Побудову Свято-Варварінського і Тихвінського храмів завершили в 1860-70-х роках, а 1887 року обитель вже вважалася першокласною.

«Загальний ілюстрований путівник» 1907 описує так монастир:

«Розташований за півтори версти від Катеринослава, на піднесеному місці, обнесений кам'яною огорожею з двома вежами по кутах, за якою на кілька верст тягнеться дубовий ліс; у центрі — п'ятиглавий трипрестольний храм на честь Тихвінської ікони з межами Вознесіння та Казанської ікони, при вході в огорожу — невелика церква святої Варвари та Марії Магдалини, а за монастирем готель, де паломники отримували окріп та гарячу їжу».

На той рік в обителі жило 260 черниць і послушниць, а землі вона мала 725 десятин у двох повітах. При монастирі діяли школа для дівчаток і богадельня, на утримання якої князь Кудашев пожертвував 500 десятин землі; за єпархіальною довідковою книгою 1908 року в церковно-парафіяльній школі навчалися шістдесят девочок. Єпархія на 1903 рік називає 250 черниць і 720 десятин, а на 1911-й двох священиків при храмах обителі.

Радянська влада двічі закривала монастир

Напередодні закриття 1925 року в монастирі було 287 насельниць: сорок дев'ять мантійних черниць, дев'яносто вісім ченців і понад сто сорок послушниць. Доля багатьох склалась трагічно.

Чудотворний образ Богородиці черницям вдалося врятувати — до 1942 року він зберігався у квартирі чорниці Геннадії.

1943 року обитель відродилася; поки ремонтували Свято-Варваринську церкву, новий однойменний храм влаштували в колишній просфорній, а в згорілому Тихвінському храмі богослужіння не відбувалися.

5 серпня 1959 року монастир закрили вдруге; на день закриття в ньому налічувалося вісімдесят дві черниці. Тихвінський соборний храм підірвали і розібрали на будматеріали, а на його місці звели інтернат для глухонімих дітей.

Відродження почалось в чоловічому монастирі

З 1994 року життя обителі почало відроджуватись — спочатку у стінах колишнього Самарського Свято-Миколаївського чоловічого монастиря в Новомосковську.

Рішенням сесії Дніпропетровської обласної ради від 18 листопада 1997 року колишні монастирські будівлі передали єпархії, і вже 17 грудня у Свято-Варваринському храмі відслужили перший за багато років молебень, а з 8 лютого 1998 року почали служити недільні літургії. 12 березня 1998 року було остаточно благословлено відкриття Тихвінського жіночого монастиря та дозволено відкрити при обителі єпархіальне училище регентів-псаломщиків.

9 липня 1999 року, через сорок років, Тихвінська ікона повернулася у свою обитель.

Обитель поступово відбудувалась та розквітла

11 квітня 2001 року на Варваринському храмі встановили центральний купол, а 16 квітня його освятили після капітального ремонту.

Крок за кроком йшло поступове відновлення монастиря. Зараз тут служать Господу близько 50 чорниць та послушниць.

Восени 2001 року монастир придбав скит у селі Волоське, у травні 2003-го йому пожертвували другий скит у Карнаухівці, а з 2001 року.

Престольні свята монастиря - Тихвінської ікони Божої Матері 26 червня (9 липня) та великомучениці Варвари 4 (17) грудня.

А докладніше про історію цього монастиря можна прочитати тут.